День і ніч

День і ніч такі дволикі,
То сплять то ходять — чомусь квапливі,
А часом сміливі…місцями мрійливі.
Пошепки йдуть, вечорами снують,
Ранками прокидаються й тихенько живуть.
 
Весняні мотиви приносять,
Вкладають у душі,
Наші щирі — місцями ображені,
Душі щоб дихали ,
Ноги ходили,
І загалом — ми жили.
 
Весна і вже теплий мороз,
 думками залитий — яскравий психоз,
Чому ж ти залишаєш
 і так ти вже  знаєш
Любові питаєш
Весни попроси – може узнаєш.
У неї ще є  —
А ти все ламаєш.